Черговий випуск SPIE Optics And Photonics Global Salary Report. Це результати

Прочитане в 2015-му році (неповний список)

1. 📱 Мейсон Роберт - ‘Цыпленок и ястреб’, рус (в браузері)  2. 📚 Зірка Мензатюк - ‘Як я руйнувала імперію’, укр 3. 📚 Софія Андрухович - ‘Фелікс Австрія’, укр 4. 📚 Валерій Бобрович - ‘Щоденник сотника Устима’, укр 5. 📚 Нестор Махно - ‘Сповідь анархіста’, рос 6. 📚 Ернст Юнґер - ‘В сталевих грозах’, укр

7. 📚 Мічіо Кайку - ‘Фізика майбутнього’, укр 8. 📚 Сунь-Цзи - ‘Мистецтво війни’, укр 9. 📱 Эрих Мария  Ремарк - ‘Время жить и время умирать’, рос* 10. 📱 Джон Р. Р. Толкин - ‘Хоббит, или Туда и обратно’, рос. 11. 📱 Джером Сэлинджер - ‘Над пропастью во ржи’, рос.  PS курсивом виділені книги прочитані на читалці Amazon Kindle Paperwhite 2016.

PPS Список неповний, бо не можу згадати чи читав ще щось в 2015-му чи ні )

Недавно читав про закинуті радяські об’єкти і згадував про місце де проходив практику в часі навчання. Думав шо в мене не збереглося ніяких фоток але зовсім випадково знайшов декілька. На жаль всієї атмосфери кількома знімками на телефон не передати, але там таке відчуття що надворі досі 1986-ий рік.

ЦКБ “Ритм” завод Кварц, Чернівці, 2009 рік. 

Another level of Dutch achieved (Niveau 8). Still Vantage mondeling to be done to get B2.  

Дві етнічні карти до розвинутого соціалізму та після - Буковина (разом Північна і Південна) в 1930 році, в складі Румунського Королівства та в 1989/1992, в складі УРСР та соціалістичної Румунії.

Починав читати “Інтернат” досить скептично налаштованим. По-перше нині видається досить багато низькопробної літератури про Війну на Сході, деяку з якої я, нажаль, випадково прочитав. По-друге я досить скептично ставлюся до СучУкрЛіту, і не без причин. 

Виходячи з цього я був дуже і дуже приємно вражений цим романом. На жаль я досі не читав прози Жадана, але тепер однозначно прочитаю, можливо навіть все. 

Що вдалося Жадану? Насправді дуже важко напевне написати щось вартісне про події, які досі не закінчилися. Коли досі не до кінця зрозумілі деякі нюанси, деякі події, деякі дійові особи. На жаль багато авторів беруться, маючи доступ до дуже обмеженого масиву інформації формувати цілісну картину подій на Сході. Але незрозуміло, для чого? Якраз Жадан дуже вдало НЕ БЕРЕТЬСЯ такого робити. Події в романі насправді описують всього три дні. Так, там є багато спогадів і роздумів, але насправді це всього три дні з життя всього однієї родини. Не буду писати тут деталей щоб не спойлерити для тих хто ще збирається прочитати. 

Найбільше мені сподобалася досить тонка, але, водночас, дуже очевидна лінія яка проходить через весь роман. Лінія, яка пояснює все. Я б сказав, розкриває менталітет Донбасу і пояснює, може не всі причини конфлікту на Сході, проте головну їх частину точно. 

Ну і написаний роман досить гарною мовою. Неймовірні за своєю глибиною діалоги (дуже тонко пов’язані з вищезгаданою лінією), захопливий сюжет. Мушу додати трошки критики: як на мене трошки змазаний кінець (хоча тим не менше хороший), занадто розтягнуті різноманітні описи пейсажів і ліричні відступи (хоча я просто не дуже люблю їх читати взагалі, особливо якщо їх смислова нагрузка мінімальна), і останнє - я прихильник того щоб всі діалоги і цитати в літературі давалися мовою оригіналу, незалежно від того, якою мовою книга написана. В даному випадку я читав книгу українською, хоча діалоги в більшості, напевне, велися російською. Це було підкреслено лише в окремих випадках і, насправді, не зовсім зрозуміло якою мовою були інші діалоги. Як на мене якби діалоги були в мові оригіналу це додало би значно більшої глибини образам, особливо якщо підкреслювати акценти і тому подібне. Власне, як Война і Мір - сторінки французького тексту зі зносками - хто не знає французької - читає переклад, але атмосфера передана шикарно. Але це не применшує мого позитивного враження від “Інтернату”. 

Загалом раджу роман всім хто цікавиться хорошою українською літературою. Думаю роман буде цікавий і закордонному читачу (сподіваюся в перекладах будуть необхідні історичні довідки). Не шукайте тут зради чи перемоги, їх тут немає. Ну і останнє (spoiler alert!!!) в романі, якщо я не помиляюся, жодного разу не зустрічається слово “Україна”. Втім, як і “Росія”. Але це лише ще більше підкреслює ту Лінію. Висновки робити Вам, свої я вже зробив. 

Lille, Nord-Pas-de-Calais, 1-2 novembre 2014

Підвожу підсумки листопада. На почату місяця здійснив чудову веломандрівку з Генту до Ліля (в один бік ~80 км).

Ліль дуже гарне і надзвичайно колоритне місто. Не був по суті більше ніде у Франції поки що, може там і всюди так круто? 

Площа перед Оперним театром

Я думав шо це традиційний фландрійський Belfort, а це, вивявляється у 20 ст. побудовано вже, але все ж 104 м! 

Найбільше розчарування Ліля це Citadelle de Lille. Те що так круто виглядало на карті виявилося страшнуватим закинутим парком, посеред якого закрита база французького спецназу ))

Музей Palais des beaux-arts de Lille. Я спеціально поїхав до Ліля в першу неділю місця щоб потрапити на день безкоштовних музеїв, і точно не пожалкував. ТАКОГО я ще ніколи не бачи. Rubens, van Dyck, Picasso, Claude Monet, Toulouse Lautrec, Van Gogh, Donatello та ін., а також чудесна колекція середньовічних творів мистецтва. 

Досить типово-французька церква

Ну але атмосферу Франції фотками не передати ніяк, це треба відчути самому. Суботній вечір, переповнені молоддю вулиці в центрі, неймовірний колорит! 

Давно Чернівці не розривало справжнім black metal'ом. Порадували молоді банди Medieval Sacrifice та Château Noir. Приємно було знову почути Khors. Хоча останніх було незвично слухати хедлайнерами, якось звик до них, як до підтримки Nokturnal Mortum. Але валили вони справді якісно.  Народу було малувато, більшість все ті ж, з якими двіжували на сейшенах ще в Колізеї. Багато малих, яким абсолютно похрен на те, хто грає. Але пофіг, приїхали старі знайомі з Хмельницкого, яких вже купу років не бачив, згадали старі добрі часи, потрусили патлами, підтримали камрада. Вечір вдався! Дякую оргам за таку можливість, чекатиму наступних black metal подій.

Є ще одна тема в житті, яка мене цікавить, і про яку завжди хотілося писати більше - міська інфраструктура, в першу чергу все що пов'язане з громадським транспортом та доріжками для велосипедистів.

Мені пощастило зараз жити в місті, де, хоч і далеко не ідеально все зроблено (ні в яких світових рейтингах його нема, але в регіональних займає далеко не останні місця), проте є чому повчитися українцям, а особливо, чернівчанам.

Дуже вдалим насправді є порівняння Генту та Чернівців. Це міста з невеликим і більш-менш однаковим населенням, певного значення регіональні центри (Гент - друге найбільше місто у Фландрії, Чернівці - друге найбільше в Західній Україні), які все ж перебувають в тіні значно більш впливових регіональних центрів (Антверпен-Львів).

Гент, так само як і Чернівці - університетське місто, тут знаходиться великий виш і, в значній мірі, життя міста орієнтовано навколо того. Як і в Чернівцях дуже чітко видно по вулицях, чи є навчання, чи нема, чи є сесія, чи щойно закінчилася. 

Гент є певною архітектурною перлиною регіону, проте не дуже розкрученою (всі знають про красу Брюге, але ніхто не чув про Гент), так і в Чернівцях, лише останніми роками почали з'являтися натовпи туристів.

Так от це невеликий вступ, в подальших постах я буду намагатися показувати вдалі, на мою думку, приклади організації міського простору в Генті, які, насправді, не потребують колосальних капіталовкладень, але ефект від них неймовірний - збільшення швидкості руху громадського транспорту, комфорт городян, безперка велосипедистів і, найголовніше, збереження життя людей, як пішоходів так і інших учасників дорожнього руху.

B2 of Dutch is done now! Looking forward to starting C1 course in September. 

Закінчив сьогодні читати спогади Нестора Махна. Жаль, самий цікавий період діяльності Батька не описано, спогади складаються з двох частин - періоду Російської революції 1917 року до початку 1918 і періоду ранньої стадії організації його загонів в 1918 році. Також додано пару сторінок з щоденника його дружини 1920 року. Те, що мене найбільше цікавило - зв'язки з Директорією, початки контактів з РККА - залишається за межами книги. Не знаю чи є такі тексти мемуарів Махна, чи будуть колись видані? Але все-одно було дуже пізнавально. Бачу що, все ж, значно менше спільного маю і мав з ідеями Батька, цілком не підтримую його бачення ситуації. Але все ж не можна заперечувати такого унікального і самобутнього явища в світовій історії, як Махновщина. Саме українська земля породила це явище, і це одна з тих речей, яку ми можемо і повинні показувати світові і самі маємо пишатися і шанувати пам'ять. Все це особливо цікаво мені в контексті не так давно прочитаних спогадів Юрія Горліса-Горського та Чорного Ворона. Часи були ще ті..